Коли Віллоу потрапила до нас, її руно було так збите ковтунами, що вона ледве могла ходити. Її довго занедбували, і це було видно в кожному нервовому кроці. Перше, що ми їй дали, — не їжу. Ми дали час.
Знадобилися тижні терпіння, перш ніж вона підпустила нас достатньо близько, щоб допомогти. Стрижка, яка за цим настала, була не так зачіскою, як визволенням. Під усіма тими негараздами була молода здорова вівця, якій просто потрібен був шанс.
Рік зцілення
Через дванадцять місяців Віллоу виростила найрозкішніше зимове руно — густе, чисте й цілком своє. Тепер вона перша вітає відвідувачів — та сама тварина, яка колись не підходила ні до кого.
Вона — наше нагадування, що наляканий не означає зламаний. Це просто означає — чекає на когось доброго.
— Родина Козак
Віллоу шукає спонсора, який допоможе покрити її утримання на рік уперед. Якщо її історія вас зворушила, ви можете стати причиною, чому наступна її зима буде такою ж теплою.
